Форум
главная страница
‹-  Ветеринарные статьи
 
УДК 619-616.07:615.838:636.7
ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НИРКОВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ У СОБАК

   Наведено узагальнені дані про причини виникнення ниркової недостатності, фактори, що цьому сприяють, а також основні методи і напрями лікування захворювання.

   Ниркова недостатність (НН) зустрічається досить часто у собак всіх вікових груп. Вона складає більше 14 відсотків від усіх випадків при яких тваринам надається лікарська допомога. Смертність при нирковій недостатності становить 70% [6]. НН проявляється тоді, коли нирка втрачає здатність забезпечувати необхідні фізіологічні функції - екскреторну та інкреторну [1]. НН може проявлятись в гострій і хронічній формі.
   Гостра ниркова недостатність (ГНН) - характеризується глибоким порушенням функціональної діяльності нирок. Даний синдром є зворотнім і він проявляється кислотно-лужним дисбалансом, порушенням електролітної рівноваги, а також затримкою в організмі продуктів катаболізму азотовмісних речовин [2].
   Хронічна ниркова недостатність (ХНН) є результатом прогресуючого розвитку незворотньої дисфункції нирок. Це явище є частим, оскільки деструкція ниркової паренхіми виникає при хронічній нефропатії [1]. При ХНН клубочкова і канальцева функції нирок порушуються настільки, що вони втрачають здатність підтримувати електролітний і осмотичний гомеостаз. Наслідком цього є явище уремії [6].
   Harrison i Mason (1952) наводять досить цікаву аналогію: «Уремічна смерть високоорганізованої істоти нагадує розпад найпростішого організму бактеріальної культури - обидва розкладаються, будучи отруєнні продуктами власного метаболізму» [7].
   ГНН може мати токсичну, ішемічну та інфекційну природу.
   Токсична ГНН - виникає при застосуванні терапевтичних препаратів, які мають нефротоксичну дію (антибіотики, антимікотичні препарати, інгаляційні анестетики, важкі метали, органічні розчинники, рентгеноконтрасні речовини, зміїна отрута).
   Ішемічними чинниками ГНН можуть бути шок (гіповолемічний, геморагічний, гіпотензивний, септичний), серцева недостатність, аритмії, тампонада серця, тривала анестезія, значні опіки шкіри, посттрансфузійна реакція, підвищення в'язкості крові.
   Інфекційними чинниками ГНН є лептоспіри, інфекційні агенти при пієлонефриті (бактерії з групи кишкової палички, стафіло-і стрептококи, протей, синегнійна паличка, сальмонели), гломерулонефриті (як ускладнення при хворобах: чума м'ясоїдних, інфекційний гепатит, парвовірусний ентерит собак) [2, 4].

Найбільш частими причинами ХНН є:
1. Захворювання з первинним ураженням ниркових клубочків - гломерулонефрити;
2. Захворювання з первинним ураженням ниркових канальців і інтерстицію - пієлонефрит, інтерстиціальний нефрит;
3. Обструктивні нефропатії - гідронефроз, пухлини сечостатевої системи;
4. Хвороби обміну речовин - цукровий діабет, гіперкальціємія, амілоїдоз;
5. Вроджені захворювання - хвороба Фальконі, гіпоплазії, полікістоз.

До факторів, що сприяють виникненню як ГНН, так і ХНН відносяться:
1. Розлади, які впливають на перфузію нирок (дегідратація, шоковий стан, порушення серцевої діяльності, низький онкотичний тиск, збільшення в'язкості крові, системна вазодилятація);
2. Порушення електролітного складу крові (гіпонатріємія, гіпокальціємія, гіпокаліємія, гіпомагніємія);
3. Синергізм нефротоксичного ефекту при одночасному призначенні кількох лікарських препаратів [2];

Діагностика ниркової недостатності повинна бути комплексною (рис.1.) і включати:
I. Загальне дослідження стану тварини;
II. Дослідження сечової системи;
III. Дослідження крові;
IV. Ультразвукове дослідження нирок;
V. Біопсію нирок;


Рис.1. Основні методи діагностики ниркової недостатності.

I. Загальне дослідження стану тварини.
   В клінічній картині НН часто спостерігаються загальні симптоми, які пов'язані з інтоксикацією організму: загальне пригнічення, сонливість, апатія, блювота, діарея, дегідратація.
   При ГНН у видихуваному повітрі відчувають запах сечі, відмічають блідість слизової оболонки ротової порожнини і її ульцерацію, яка може спричинити важкий стоматит і некроз сосочків язика. Температура тіла тварини знижується [3].
   При ХНН найбільш яскраво проявляються синдром ураження шлунково-кишкового каналу (анорексія, стоматит, ацидоз, уремічний гастрит, ентероколіт, іноді - кривава діарея); геморагічний синдром (крововиливи, кровоточивість ясен, анемія), спричинений дефіцитом еритропоетину, заліза, зменшенням тривалості життя еритроцитів; неврологічні розлади (сонливість, тремор, який пояснюється підвищенням температури тіла і гіпокальціємією; судоми, заторможеність, яка часто переходить у ступор); розвиток важкого ураження серця [3].
II. Дослідження сечової системи.
   При ХНН відмічають поліурію, а при ГНН - анурію, олігурію, поліурію, і в обох випадках - ізостенурію [2].
   Нирки, під час проведення абдомінальної пальпації, можуть бути збільшені в розмірі внаслідок внутрішньокапсулярного набряку при гострому перебігу захворювання [3].
   Хімічний аналіз сечі проводять з метою визначення pH сечі, наявності в ній білка і цукру.
   При ГНН і ХНН виникає протеїнурія як функціонального, так і органічного походження. Протеїнурія і глюкозурія можуть змінити щільність сечі, яку використовують для оцінки здатності ниркових канальців сконцентровувати або розбавляти гломелулярний ультрафільтрат. Цей показник завжди слід використовувати для інтерпретації ступеня гідратації організму до і після лікування.Визначення ниркового кліренсу також має діагностичне значення.
   Мікроскопія сечі дозволяє виявити при ХНН незначну кількість циліндрів, яких при ГНН виявляють значно більше [7].
III. Гематологічні і біохімічні дослідження крові.
   Встановлено, що при ХНН гематокріт знижений, тоді як при ГНН - він знаходиться в межах норми або підвищений [2].
   Підвищення вмісту в крові сечовини свідчить про прогресуючий розвиток ниркової недостатності. Відношення азоту сечовини до залишкового азоту дає можливість диференціювати патологію печінки та нирок. Якщо в нормі це відношення коливається в межах 0,5, то при нирковій недостатності воно підвищується, а при гепатитах - знижується. Необхідно також враховувати те, що при високому вмісті білка в раціоні вміст сечовини в крові і сечі буде більш високим, тоді як при дефіциті білка - вміст сечовини в крові та сечі знижується.
   В сироватці крові визначають вміст кретиніну і креатину. В основі визначення креатину лежить його здатність перетворюватися в креатинін. Підвищення його вмісту в крові має клінічне значення, і вказує на порушення роботи ниркового фільтра, що є показником розвитку ниркової недостатності [9]. В крові, крім описаних вище показників, також контролюють вміст K, Ca, Na і Mg .
IV. Ультразвукове дослідження нирок.
   Ультразвукова діагностика дозволяє виявити зміни розмірів і структури нирок, а також наявність новоутворень.
V. Біопсія нирки.
   Біопсія нирки показана у випадку стійкої протеїнурії, при підозрінні на системне ураження органа, а також при неефективному лікуванні і відсутності точного діагнозу. При цьому проводять гістоморфологічний аналіз з метою вияснення зворотності процесу (наприклад при проведенні діалізу). Цю процедуру здійснюють транскутанно за допомогою лапаротомії, або під контролем ехографа.
   Ознаками сприятливого прогнозу є наявність епітеліальних базофільних клітин з ядрами різного розміру, циклів мітозу, високого нуклеоцитоплазматичного індексу, інтактної базальної мембрани тубулярного апарату.
   Ознаками несприятливого прогнозу є : дифузний некроз ниркових канальців, мінералізація інтерстиція, фіброз, ураження мембрани ниркових канальців, велике скупчення циліндрів.
   Ураження тубулярного апарату нирок може мати зворотній характер за умови, що базальна мембрана нормальна і є наявні живі епітеліальні клітини. Утворення нових нефронів неможливе, але морфо-функціональна гіпертрофія решти одиниць, досить часто, компенсує їх відсутність, забезпечуючи цим самим адекватну функцію нирок [2].

Лікування ниркової недостатності.
   При специфічному лікуванні захворювань, що викликали НН, слід враховувати ступінь нефротоксичної дії медикаментів. В зв'язку з цим прийнято розрізняти три групи лікарських засобів. Перша - це лікарські засоби, які призначенні для лікування НН. Друга - це засоби, які адаптовані до схеми лікування. Третя - це препарати, які мають протипоказання при нирковій недостатності [9].
   При гіповолемічному шоці початкову корекцію гідратації організму проводять шляхом катетеризації периферичної вени з введенням 0,9% розчину NaCl, однак, це не стосується випадків гіпернатріємії і застійної серцевої недостатності, при яких рекомендують вводити 0,45% розчин NaCl в поєднанні з 2,5% розчином глюкози [1].
   Діуретики при НН застосовують тоді, коли у пацієнта спостерігають олігурію після корекції електролітного складу плазми крові. Найчастіше застосовують фуросемід, а також манітол, глюкозу і допамін. Фуросемід застосовують у дозі 2-6 мг/кг внутрішньовенно три рази на добу.
   Для корекції водно-сольової і кислотно-лужної рівноваги проводять інфузійну терапію. Для цього застосовують ізотонічний розчин NaCl і розчин Рінгер-лактату. Об'єм введеного розчину повинен, перш за все, дорівнювати об'єму виділеної сечі, а також рідині, що виділяється при диханні, рвоті і діареї [5]. Перфузію продовжують до стабілізації показників уремії і креатинемії, а також до початку самостійного поїдання твариною корму, після чого цю процедуру поступово відміняють. У випадку відсутності стабілізації вищезгаданих показників протягом 4-5 діб, розглядають можливість перитонеального діалізу і гемодіалізної терапії [2,9].
   При досягненні стабілізації показників загального стану застосовують як з лікувальною, так і з профілактичною метою спеціальні корми із низьким вмістом протеїну і фосфору фірм Mars, Hill's, Royal Canin S12 [6].

Висновки.
1. Ведуча роль при діагностиці ниркової недостатності у собак належить лабораторним методам дослідження сечі, гематологічному і біохімічному аналізу крові, біопсії нирок.
2. Основні напрями лікування ниркової недостатності полягають в усуненні етіологічного чинника, дезінтоксикації організму та корекції кислотно-лужного і електролітного гомеостазу.

Використана література
1. Бонне Ж. М., Кадоре Ж. М. Патофизиология почечной недостаточности // Ветеринар. - 1998. - №9. -С.4-13.
2. Бюро С., Барде Ж-Ф.Острая почечная недостаточность // Ветеринар. -2001. -№1. -С.17-21.
3. Вейн Е. Вингфилд. Секреты неотложной ветеринарной помощи. - Санкт-Петербург «Невский диалект».-2000. - 606 с.
4. Левченко В.І., Кондрахін І.П., Влізло В.В., та ін. Внутрішні хвороби тварин.- ч.2.- Біла Церква, 2001.- 543 с.
5. Лефебвр Г. П., Досса О., Браун Ж-П., Тутэн Р-Л. Использование лекарственных препаратов при почечной недостаточности // Ветеринар. -1999. - №3-4. - С. 7-13.
6. Любарская А. Б., Любарская О.А. Хроническая почечная недостаточность у кошек и собак. http://vet.vld.ru/work3.html
7. Лопаткин М. А. Лечение острой и хронической почечной недостаточности. - М.: -1972. -220 с.
8. Рябов С. И. Лечение хронической почечной недостаточности. - Санкт-Петербург. - 1997. -440 с.
9. Клінічна біохімія.Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт для студентів спеціальності   7.130501- ветеринарна медицина // Під ред. Мельничука Д. О. -К.: -1999 -64 с.

   Приведены обобщенные даные о причинах возникновения почечной недостаточности, факторах, которые этому способствуют, а также указаны основные методы диагностики и направления лечения заболевания.

   The article contains general data about causes of kidney failure and coefficients. The author of the article observes the basic methods of diagnostics and treatment of illness forms.

Цвіліховський М.І., дoктор біологічних наук
Величко С.В., кандидат біологічних наук
Шестопалка Р.І., студент 3 курсу факультету ветеринарної медицини
Національний аграрний університет, м. Київ



Интересное в сети
http://1000sharov.ru/ воздушные шарики: доставка воздушных.
 
 
поиск по сайту
 
© 2000-2017 by Oksana&Alexandr Lubenets
программирование - студия дизайна ICOM
 

  Яндекс.Метрика